Світловодський Нік Вуйчич

Світловодський Нік Вуйчич

Стрибок із 40-метрового арочного мосту в Запоріжжі здійснив Сергій Михайленко зі Світловодська. Не маючи руки й ноги, які втратив у результаті нещасного випадку, чоловік живе на повну. Своїм прикладом хоче мотивувати інших. Присвятив стрибок рідному місту і своїй мамі, яка нещодавно пережила інсульт. Про що мріє світловодський Нік Вуйчич, та як зумів зберегти оптимізм після трагедії – дивіться у сюжеті.

Це вже четвертий стрибок 45-річного Сергія Михайленка з висоти. Каже, стрибав би частіше, але для цього потрібні кошти. Щоразу допомагають земляки, які підтримують його захоплення.

“Боявся й кожен раз боюся. Тут нереально не боятися. Просто сама суть отут, в голові, перебороти цей страх. Довести людям і самому собі, що можна усе “,- каже Сергій Михайленко.

Живе чоловік у квартирі на п’ятому поверсі. Не було жодного дня, аби він лишився у чотирьох стінах. Пішки долає східці й виходить хоча б на лавочку біля будинку. Майже завжди поруч з ним – собака Ася.

“Боїться напевне, щоб мене ніхто не вкрав, гавкає на всіх, хто ходить повз лавочку. А сама від котів тікає – боїться”, – сміється він.

Влітку кілька разів на день Сергій ходить на пляж. Згадує, як поміж людьми спочатку почувався незручно:

Прийшов, там дівчата молоді. Я в них запитав, чи не бояться фільмів жахів. Вони сказали, що ні, ну, я вас попередив, і пострибав у воду.

Без участі Сергія у місті не обходиться жоден спортивний захід для людей з інвалідністю. Нині у Світловодську його знають усі.

“Дуже комунікабельний, дуже люблячий спорт, його можна побачити в різних місцях, вважаю, що він є сміливою людиною “,- говорить світловодчанин Сергій Виходець.

“Він мотивує інших людей з інвалідністю, які інколи по пів року і по року не можуть просто спуститися там з третього чи четвертого поверху ” ,- додає житель Світловодська Василь Мороз.

Нещасний випадок із Сергієм стався 18 років тому. Фатальний день згадувати не хоче. Навіть його знайомі точно не знають, що саме сталося того дня. Хтось каже, що чоловік потрапив під потяг, інші просто знизують плечима. Сам Сергій пояснює, що живе теперішнім і майбутнім.

Тим, кого спіткала біда, також радить не впадати у відчай. А ще сприймати дійсність такою, яка вона є:

“Раптом би зустрів того, хто опинився в такій самій ситуації, як я, то потиснув би руку і сказав, щоб кріпився. Навіть на руці в себе я написав своє життєве кредо: «Будь самим собою». І протез руки не ношу, бо я тою рукою зробити нічого не можу. То для того він? Для комплектації, для краси? Я такий, який я є”.

Мріє Сергій подорожувати, але найбільше – стрибнути з парашутом.

“Нік Вуйчич, не маючи кінцівок взагалі, стрибнув, то і я зможу”, -говорить він.

Обов’язково відчує драйв польоту, – впевнений чоловік. Каже: треба мріяти і робити це якомога сміливіше.

 

 

Джерело: Точка Доступу

Схожі публікації