У самому центрі України, на щедрій Знам’янській землі, у селі Диківка, на березі Інгульця, є особливе місце, яке славиться своїми дивами та особливою благодаттю — Свято-Богоявленський жіночий монастир.
За історичними даними, село Диківка було засноване у першій половині XVIII століття, на місці зимівника козака Дикого, який служив у Миргородському полку. Перша згадка про село Диківка датована 1742 роком.
Історія ж монастирського храму ведеться з другої половини XVIII століття, коли сербським військом, під командуванням генерал-поручика, сербського полковника Івана Самойловича Хорвата, на цьому місці був споруджений кам’яний храм. Він мав доволі оригінальну форму — восьмикінцевий хрест з прямою нижньою поперечиною.
За радянських часів храм був суттєво перебудований і переобладнаний, і використовувався як приміщення лікарні. У той час була перекрита і його куполоподібна стеля, що можна побачити й зараз.
Приміщення храму перетворилися на палати для хворих. Але і у той час, як стверджують місцеві жителі, навіть коли церква не працювала, відчувалася її особлива енергетика, завдяки якій зцілювалися навіть тяжкохворі пацієнти лікарні.
У 1996 році, завдяки старанням архімандрита (тоді ієромонаха) Ігнатія, православний храм у Диківці відновив свою роботу, а вже у 1997 році на його базі, за пропозицією тодішнього архієпископа Кіровоградського і Олександрійського Василія, було відкрито Свято-Богоявленський жіночий монастир. Відповідне рішення було прийняте Священним Синодом Української Православної Церкви.
Настоятельницею обителі, за благословенням Високопреосвященного Василія, було призначено ігуменю Феофанію.
ЦІКАВІ ФАКТИ ТА ЛЕГЕНДИ:
Існує припущення, що Свято-Богоявленський храм у Диківці правитель Нової Сербії, генерал-поручик Іван Хорват, збудував спеціально для свого духовного наставника, архімандрита Сафронія, який прибув сюди із Сербії разом з ченцями. Але на той час Диківка була дуже гомінким і гамірним селом, тут кипіла торгівля і вирувало життя, адже повз нього проходив головний шлях з Кременчука на
Кропивницький (тоді Єлисаветград), і дуже скоро стало зрозуміло, що це місце – не для ченців, які звикли до тиші і усамітнення.
Тож, архімандрит Сафроній, разом з монахами, вирішив знайти спокій у лісовому масиві, розташованому неподалік, де спеціально для них були збудовані приміщення ігуменського і братського корпусу монастиря. На жаль, до наших часів ці будівлі не збереглися, а саме їх існування залишається місцевою легендою.
Інша легенда – церковні піснопіння. Як стверджують місцеві жителі, у часи, коли храм не працював, а у його приміщенні знаходилися лікарняні палати, вночі неодноразово лунали церковні співи, які чули пацієнти лікарні.
НЕПОЯСНЕНІ ДИВА:
Віруючі впевнені, що ікони, які знаходяться у Свято-Богоявленському монастирському храмі, можуть творити дива. Йдеться про ікону Святого Миколая Мирлікійського Чудотворця та зображення Пресвятої Богородиці з Богомладенцем. Головне – звертатися до них з вірою, надією та щирою молитвою.
ЯК ДІСТАТИСЯ:
Монастир розташований у 20 кілометрах від міста Знам’янка Кіровоградської області. Дістатися сюди можна як рейсовим автобусом, так і власним автотранспортом.
1 Comment
Коментарі закрито