В Березівку ми потрапили на шляху до Костянтинівського вугільного розрізу. Місцевий храм Йосипа Обручника дуже колоритний — навіть не сподівався побачити подібну муровану церкву під Олександрією.
Березівка. (теж від назви річки) Народні назви: Орлая, Кончина, Бржецкое, інші. В них зафіксовано дещо змінені прізвища власників земель в різні роки. З 1780 р. заселялась селянами з Київської та Полтавської губерній. Відносилась до Косівської волості. В 1848 р. переведено в стан містечка, що давало право проводити ярмарки. За переписом 1916 р. тут проживало 727 чол. У половині версти від Березівки було ще одне село Полтавка (Ново-Олександрівка). Його назва – ще один доказ того, що першими тут поселились переселенці з Полтавщини.
Церква Св. Йосипа Обручника, в честь небесного покровителя одного з перших власників Березівки Йосипа Григоровича Бржеського, заснована в 1792-1794 р. і була спочатку дерев’яною. В списках землевласників Олександрійського повіту вперше прізвище надвірного радника Й. Бржеського (Бржиского) зустрічається з часу утворення Олександрійського повіту в 1784 році. Саме тоді продовжувалося генеральне межування земель, почате ще в 1772 р.
Надгробний пам’ятник Й.Бржеського випадково знайшли учні місцевої школи вже в наші часи. З напису на ньому ми тепер знаємо, що він помер у 1821р. на 86 році життя.
А церкву було перебудовано вже новим власником села купцем Петром Максимовичем Селівановим в 1901 р. Саме її залишки збереглися до наших днів. Тоді він володів в селі 4029 десятинами землі. До речі, його син Василь Максимович мав теж чималий шмат землі в селах Спасо-Мажаровка і Високі Буєраки.
Так що твердження деяких дослідників про те, що цю церкву бачив російський поет А.Фет, м’яко кажучи, — вигадка. Він перебував у нашому краї на військовій службі у 1845 – 1853 рр. і товаришував з Олексієм Федоровичем Бржеським (1818 – 1868) та його дружиною (на той час власниками Березівки). А сучасні бабусі не можуть пам’ятати навіть внука першого Бржеського.
Відомо також, що власниками земель на території Березівки у 1900 р. були також “генерал-майор М.Орлай и жена его А.Орлай”.
