Дмитра Тьомкіна мало знають на батьківщині, — один із шістьох мелодистів США, офіційно удостоєних титулу «Легенда американської музики». А ще він — рекордсмен з кількості отриманих Оскарів за певний проміжок часу, кавалер орденів Почесного легіону (Франція) та Ізабелли Католицької (Іспанія). Життя його було дуже насиченим – ніби романтичний вестерн.
136 фільмів Голлівуда танцюють під його ноти
27-річний Дмитро Тьомкін після навчання у Петербурзькій консерваторії спробував себе у післяреволюційній музиці. Але радянська влада йому не сподобалась. Тож 1921 року Тьомкін емігрував до Німеччини, а потім – до Франції, де жив його батько.
Дмитро заробляв грою на інструментах, брав уроки у відомих європейських піаністів. А через чотири роки перетнув океан і впродовж 1925-1929 років займався тим самим у США. Навіть виступив у «Карнегі-холі».
Жар-птицю за хвіст Тьомкін схопив, коли потрапив до Голлівуда (1929). Його кар’єра розгорталася вихором. Дмитро безпосередньо причетний до виходу у світ 136 фільмів. До 121-го з них написав музику, у 14-ох картинах зіграв самого себе, а також став продюсером культового кіно «Золото Маккенни».
Маленький Дмитро Тьомкін з матір’ю. Фото: Вікіпедія
Рекорд зі швидкості отримання нагород
Упродовж сімох років (1953-1959) українець отримав чотири «Оскари». Зібрав також великий урожай «Золотих глобусів» – п’ять штук з 1952 по 1965 роки.
Ніхто до сьогодні не отримував так швидко «Оскарів», як «ковбой з Кременчука».
І ще один неймовірний тріумф: 1953 року Тьомкін отримав відразу два «Оскари» — за музику до вестерна «Рівно опівдні» та окремо за пісню з нього «Не покидай мене».
Особливий успіх він мав, коли писав музику саме до вестернів. На запитання, як людина зі слов’янськими корінням відчуває ковбойський гонор і поезію американського Заходу, композитор відповідав з відсиланням до українських рівнин: «Бо степ є степ. Між козаками та ковбоями багато спільного».
Фото: dimitritiomkin.com
Дмитро Тьомкін із дружиною Олівією
Цікаві факти
- Через бідність емігрував Тьомкін «у нестерпно яскравому зеленому костюмі», пошитому з пари штор, і почувався перші тижні в Німеччині, за його словами, клоуном.
- У серіалі «17 миттєвостей весни» у сцені, де нацистське керівництво переглядає американське кіно, звучить його музика.
- Пісню «Дикий вітер» на музику Тьомкіна виконували Барбара Стрейзанд, Ніна Сімон, Девід Бові.
- Написав музику до фільмів культових продюсерів та режисерів: шістьох – Говарда Гоукса, п’ятьох — Стенлі Крамера, чотирьох – Альфреда Гічкока.
- Друзі називали композитора «Дімі».
- Отримав від Волта Діснея одночасно два «Оскари». На запитання журналіста, як він почувається цієї миті, Тьомкін відповів: «Мов мама чудових близнюків».
- Зі спогадів композитора: «У українок дуже красиві ноги, навіть у Голлівуді я не бачив таких. Пам’ятаю, у дитинстві соромився того, що так довго дивився на них — мені це здавалося чимось непристойним».
- Акцент композитора, натякуючи на його походження, у Голлівуді охрестили «борщовим».
В’язничний конфуз
Від розстрілу врятував солдат
Одразу після революції 1917-го, Тьомкін прийшов до в’язниці навідати приятеля — царського генерала, якого заарештували більшовики. Був такий безлад, що композитор потрапив до катівні без будь-яких перешкод. Побачився з арештантом і вже хотів іти, коли конвоїри почали викликати людей за списком і кудись їх виводити. А оскільки прізвища Тьомкін не прозвучало, його залишили в камері.
Дні збігали, бідолашному приносили пайку, проте випускати не збиралися, не вірячи, що він за ґратами опинився випадково.
Аж ось якось уночі майбутній оскароносець почув… українську пісню. Її співав юний солдат. З’ясувалося, що той теж з Полтавщини. Музикант умовив конвоїра-земляка передати записку на волю колезі Олександру Глазунову. Через дві доби «в’язня мимоволі» звільнили.
З досьє Дмитра Тьомкіна
Народився 10 травня 1899 року у Кременчуці Полтавської області.
Після кар’єри в Голлівуді і смерті дружини Альбертіни Раш
1967 року переїхав до Лондона, де мешкав до кінця життя.
Помер 11 листопада 1979 року. Похований у Глендейлі у Меморіальному парку «Форест-Лон» (Каліфорнія, США).
Композитор Карл Палмер присвятив монографію українцю: «Дмитро Тьомкін. Портрет» (1984). А Поштова служба США випустила серію із шістьох марок «Легенди американської музики», до якої увійшов Тьомкін (1993).
