Театральні плани Юрія Біланюка

Театральні плани Юрія Біланюка

Нещодавно на посаду керівника Олександрійського театру було обрано нашого відомого земляка Юрія Біланюка. Ми зустрілися з обранцем та розпитали про плани на новій посаді.

Для довідки: Біланюк Юрій Фадейович народився 8 листопада 1954 року в селі Соболівка Вінницької області. Освіта вища. У 1982 році закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О.С.Пушкіна. За фахом – філолог. У різні роки працював директором Олександрійської філії Кіровоградського інституту регіонально–го управління та економіки, фахівцем із зв’язків з громадськістю та пресою ВАТ «Кіровоградобленерго», двічі очолював ПК «Світлопільський», а в останні роки обіймав посаду прес–секретаря ФК «Олександрія».

– На посаду театрального керманича не призначають, а обирають, тож ви перемогли у конкурсній боротьбі. А хто ініціював ваше висунення на посаду?

– Я сам – за порадою друзів. Більшу частину життя я працював у гуманітарній сфері, очолював установи культури, займався освітніми проєктами. З великим натхненням спостерігав за реконструкцією Палацу культури, тому, коли з’явилася вакансія очільника закладу, вирішив спробувати себе у цій іпостасі. Відчуваю в собі сили і бажання, щоб взяти участь у реновації Олександрійського театру. Це історична споруда, де можна зробити центр гуманітарного життя не тільки міста, а й регіону і нашої країни в цілому. Тож бачу в цьому мету на найближче десятиліття.

– У нас є народний аматорський театр ПК «Світлопільський», тож у місті будуть співіснувати два театри, чи відбудеться злиття колективів?

– Театр «Світлопілки» – це окрема історія. Осередок театральної творчості, яким керував Юрій Дзбановський, а тепер його справу продовжує Тетяна Безсмольна, повинен залишитися там, де й був започаткований нашим видатним корифеєм, і примножувати свій потенціал. А ми будемо з ним співпрацювати.

Я, в свою чергу, бачу за потрібне зберегти спадщину міського палацу культури – це народні колективи, творчі об’єднання, які пройшли достатньо великий творчий шлях і гідно представляють наше місто на всеукраїнському і міжнародному рівні. Користуючись нагодою, хотів би подякувати Григорію Петровичу Абажею, який протягом десятиліть очолював і вів колектив. Його потенціал і згуртованість допоможуть мені в подальшій роботі, у творчій і технічній розбудові театру.

– Як саме ви бачите реновацію?

– Для початку це розробка всебічного плану по створенню іміджу і виконання його у визначені терміни. Це мій принцип, яким я керувався успішно раніше і який, сподіваюся, втілю у життя зараз. Я маю намір створити майстер-план розбудови Палацу культури – Олександрійський театр.

– Як же зробити, щоб театр став театром?

– Міська рада не випадково прийняла рішення про назву “Олександрійський театр” – це крок до повернення його історичного місця. Про це ми свого часу багато написали разом з Анатолієм Іллічем Коханом у книзі “Театральна Олександрія”, яка була випущена до 120-річчя українського театру. Там було прописано, хто з корифеїв був причетний до нашого театру. До речі, сьогодні є намір написати другу частину книги, тож закликаю краєзнавців, журналістів долучитися до цієї роботи та більш детально розповісти про відомих діячів театру.

Якщо розповідати більш детально, то перше, що я хочу створити, – професійний театр антрепризи. Це форма організації театру, де організатор-антрепренер запрошує до участі у виставі акторів різних колективів або вільних акторів. Це буде щось на кшталт театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв».

Також при театрі хотілося б створити студію, де могли б навчатися акторській майстерності молоді люди, та й не тільки молоді. Знання театральної справи ще нікому в житті не завадило, і це корисно у будь-якому віці. Адже театр – це синтетичне мистецтво, у якому задіяні і драматург, і режисер, і художник, і хореограф і так далі. Тож усі ці дисципліни будуть входити в програму школи-студії. Більше того, аматорські актори зможуть брати участь у постановках – для них це буде дуже хороша школа.

У театральній справі може бути задіяна також учнівська молодь Олександрії. Наприклад, студенти коледжу культури зі спеціалізації «образотворче мистецтво» можуть виготовляти ескізи для костюмів, для декорацій, а шити костюми – учні олександрійських професійних ліцеїв, що навчаються на кравців.

– Для всього цього потрібна фінансова підтримка.

– Так, і для цієї роботи я планую створити опікунську раду. Це давня форма, яка існувала і існує у всьому світі. Це коло друзів театру, об’єднаних заради допомоги театру, яка бере участь в його управлінні, сприяє адміністративній діяльності, розглядає проєкти доходів, видатків, контролює використання коштів та інше.

– Для наймолодших олександрійців теж щось плануєте?

– Для них буде надзвичайно доречно створення лялькового театру. Це є в моїх планах. Також є в планах і організація майстер-класів. Так, одна відома акторка театру і кіно вже дала добро на проведення таких занять у нашому театрі для керівників театральних колективів, для молоді, для студентів та всіх інших, хто має бажання наблизитися до театрального мистецтва. У мене вже готова підбірка тем для проведення майстер-класів.

Також хочу повернутися до такої гарної теми, як проведення зіркових зустрічей. Ця форма приносила успіх ще у 80-ті роки минулого століття, коли я запрошував в Олександрію таких відомих діячів театру і кіно, як Інокентій Смоктуновський, Євгеній Євстигнєєв, Олег Янковський, В’ячеслав Тихонов, Борис Хмельницький, Валентин Гафт, Леонід Ярмольнік та інші. Такі ж зустрічі я проводив і на початку 2000-х років. Це були наші відомі актори Віталій Борисюк, Ольга та Наталка Сумські, Ада Роговцева, Георгій Хостікоєв, Богдан Бенюк. Коли відомі актори діляться з глядачем самим сокровенним, це завжди цікаво. Також це буде корисним і нашим аматорам, яким буде чому повчитися у професіоналів.

Доречною буде й організація та проведення щорічного театрального фестивалю, можливо, присвяченого творчості нашого земляка – Гната Юри. Це гарний засіб стимулювання і розвитку нашого національного театрального мистецтва.

А ще у планах створення мультимедійного музею. Сьогодні зібрати традиційний музей складно, а ось мультимедійний – це щось новеньке й цікаве. Вважаю, що з цього може вийти непоганий проєкт, який дасть можливість постійного спілкування на теми театрального мистецтва.

Хотілося б ініціювати і розбудову “піонерського” скверу, який має стати театральним. Тут мають бути і театральні тумби, і скульптури, і паркан, які навіювали б театральний дух і де люди могли б відпочивати перед виставами.

Джерело: Олександрійський тиждень

Схожі публікації

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *