Зі слів Валерія Жванка, до Другої світової вежа була об’єктом одного з перших в Олександрії водоводів, який обслуговував земську лікарню і прилеглі будинки.
Тим часом вежа не раз ставала об’єктом малювання, учнів художньої школи і зараз часто водять до неї на етюдні замальовки.
Сам краєзнавець присвятив вежі частину розділу у книзі «Бароккові закапелки Олександрії». «Найпотужніша, восьмигранна вежа — в лікарні. Її стрілчасті вікна і двері надають їй суворий середньовічний колорит», так описує автор в своїй книзі.
«Судячи по цеглі, по кладці, – говорить Валерій Жванко, – їй приблизно 130-150 років. Існує неперевірена інформація, що під час окупації німці демонтували мідний бак для води вагою сотні кілограмів. А ще на ній був дах, та його здуло вітром, отак без нього вежа стоїть років із 15. Приблизно з того часу вона не функціонує.»
