5 днів, 5 учасників, суворі випробування і яскраві враження. Вони стартували у вишуканій словацькій Братиславі й фінішували у мальовничому австрійському Гальштаті.
Цієї осені група з 5 велосипедистів-любителів, до складу якої увійшли двоє олександрійців, здійснила велоподорож до австрійських Альп.
Чому для подорожі обрали саме Європу? З якими проблемами зіштовхнулись? Що запам’ятали найбільше?
Журналіст AlexCity поспілкувався з учасником велоподорожі — Денисом Павліченко. Денис — тренер в СК «Спарта-17». Заняття з кіокушинкай карате проводить у філії спортивного клубу в Олександрійському ПТУ № 17, на базі Шарівського НВК та в с. Новий Стародуб.
«Поїздку запланували ще влітку. Групу збирав мій друг, Олексій Будяк. Окрім нас з Олексієм до подорожі приєднались ще троє хлопців: Остап, він мешкає у Львові, Іван (родом з Білорусі) і Сашко — студенти, які наразі навчаються у Польщі. Познайомились ми заочно, переписувались в Telegram, обговорювали деталі майбутньої подорожі, кілька разів переносили дати поїздки», — розповідає Денис Павліченко.
Спочатку планувалась велоподорож Україною, втім більш розвинена європейська інфраструктура з огляду на велотуризм вплинула на рішення відправитись до Європи. Попередньо всі учасники інтенсивно тренувались, щодня долаючи певну відстань на велосипеді, придбали спеціальне спорядження для поїздки.
Четверо учасників велоподорожі (Олексій, Денис, Остап та Сашко) стартували в Братиславі й за перший день доїхали до столиці Австрії, здолавши близько 100 кілометрів. У Відні до команди приєднався Іван.
«Дорогою до Відня нам траплялось дуже багато замків. Ми їх, звісно, помічали, втім не зупинялись щоразу, щоб помилуватись архітектурою. Нашою метою було долати заплановану дистанцію. Графік був дуже жорстким. Місце для ночівлі треба було знайти засвітло. Вставали до сходу сонця, снідали й пакували велосипедні сумки. Це дуже складно — це ціла наука, називається bikepacking», — ділиться наш співрозмовник.
Денис розповів, що в подорожі на велосипеді економиш кожен грам, адже все зайве треба везти на собі.
«Продукти брали в супермаркеті — рівно стільки, скільки потрібно саме зараз. Все зайве викидалось. Хлопці викидали кросівки, я думав, що викину powerbank, бо у мене від’єднувався USB».
Прогулявшись в перший день по центру Відня, хлопці відправились на ночівлю.
«Наша перша ночівля була в лісі. Ми брали намети, коремати, спальні мішки, термобілизну. Температура вночі була 2-3 градуси, іноді опускалась до нуля. Прокидались від того, що холодно, вдягали теплі речі й знову засинали. Я ще іноді використовував хімічні грілки. А зранку пакували речі й вирушали в путь», — говорить Денис Павліченко.
Другий день їхали за маршрутом вздовж Дунаю. Цього дня хлопців рясно поливав дощ. Місце для ночівлі до заходу сонця знайти не встигли, ночували вздовж річки.
На третій день група вже під’їхала до Альп.
«Вразило те, наскільки дбайливо місцеві ставляться до лісів. Вони не такі густі, як у нас, все охайно. І всюди є велодоріжки».
Третя ніч пройшла в чудовому місті з середньовічною атмосферою, яку створювали місцеві ліхтарі уздовж вулиць. Троє хлопців зняли на цю ніч квартиру, де змогли нормально помитись, висушити речі й відпочити в теплі, двоє учасників велоподорожі ночували в наметах.
«Настільки вдало все складалось. Перший день був складним за погодними умовами, але дуже цікавим, другий день постійно дощило, а третій день… Це місто — захід сонця, ліхтарики зі специфічним жовтим світлом, що ніби випромінював тепло. Така атмосфера… Це заряджало енергією і позитивом. Ми їхали не на силах, а на емоціях. У мене за цей час 2 рази ламався велосипед».
4 день був найважчим. Почались дощі. Хлопці виїхали з квартири й дорогою розминулись з двома іншими учасниками групи, чекали їх близько години. Потім з групою розминувся Денис. Він переїхав через місток, відстав від хлопців метрів на 50 і пропустив поворот. Близько кілометра їхав прямо, потім зрозумів, що відстав від групи, але зідзвонившись з іншими учасниками, з’ясував, де вони, та наздогнав хлопців.
«Було жорстко — постійно їх доганяєш, їдеш на пульсі, майже не їси, а організм має десь брати енергію. Коли починаються дощі, одягаєш пончо, як завершуються — знімаєш пончо. Постійно одягаєшся-роздягаєшся, щоб регулювати температуру тіла. А в мене ще бахіли порвались і ноги були геть мокрі. Думав замотати ноги пакетами. І тут постала проблема — в Європі пластикових пакетів не знайдеш, все у паперових. Маленький пакетик на зіп-застібці коштує 16 євро. Хлопці купляли хліб, я взяв з нього пакети, зняв шкарпетки, надів їх на ноги, зверху вже сухі шкарпетки й кросівки. Після цього крутив педалі й нарешті ноги зігрілись», — згадує Денис.
Переїжджаючи черговий міст, учасник групи Олексій потрапив колесом в трамвайну колію і зламав велосипед. Хлопцям дуже пощастило, адже поруч з ними була веломайстерня. Ще близько години довелось чекати, поки відремонтують велосипед.
«Поки чекали, замерзли. Надворі було градусів 6-7. Вирішили піти в кафе. Я замовив собі каву та штрудель. Було дуже смачно. Я почав зігріватись і мене одразу вклонило в сон. А ми хотіли в цей день фінішувати, до кінцевого пункту подорожі — австрійського поселення Гальштат — лишалось кілометрів 50», — розповідає Денис.
Хлопці вирішили завершити свою велоподорож в цей день. Заїхали в супермаркет, взяли продукти на перекус. І буквально за два кілометри від супермаркету знайшли кемпінг, де зупинились на ночівлю. Його вартість склала 15 євро з особи за ніч.
«Ми поставили намети, розвели багаття, готували їжу на гірській воді — 1 пляшка коштувала 1 євро. Я вночі прокинувся і відчув, що 5 день подорожі буде чудовим. Перевірив в телефоні прогноз погоди — мало бути +15, до цього ми їхали за температури +6-7 градусів, то вітер дув, то йшов дощ, а тут +15».
Ранок в кемпінгу був чудовим. Прогноз погоди справдився, було тепло й сонячно.
«Сонце було настільки спекотним, навіть на світанку. Я вдягнув тоненьку літню форму в цей день, стало тепло і комфортно їхати. Зробив багато чудових фоток. Нам залишалось 50 кілометрів і ми зловили себе на думці — як добре, що не поїхали в ніч. Зараз такі краєвиди будемо дивитись», — ділиться Денис Павліченко.
Група зібралась чудова. За час подорожі ніхто не захворів. Поїздка була складною й у фізичному, і у психологічному плані. Хлопці мало їли, мало спали, пізно лягали й рано вставали. Було жорстко, але всі терпіли, їхали на характері, ніхто не скаржився і не злився.
«В Гальштаті було багато туристів. Відчувалось, що місцеві від них вже трохи втомились. Нас сприймали нормально. Європейці самі дуже активні й поважають активних туристів. Ми ж їхали групою, то нам завжди дорогу уступали, посміхались».
5-денна велоподорож Європою завершилась в Гальштаті. Хлопці багато чого зрозуміли й уже планують наступну поїздку.
» Хочемо наступної весни здійснити подорож з Гальштата до Баварії. Думаю, кількість учасників буде такою ж, точно не більше. Великою групою буде важко подорожувати», — наголошує Денис Павліченко.
Повернувшись додому, він багато чого переосмислив. Найперше, позбувся зайвих речей вдома, почав раніше лягати й вставати (хоча й до цього мав чіткий графік. Також розповів про поїздку своїм вихованцям.
«Мої учні були в захваті. Я спеціально для них під час подорожі знімав фото, відео. Після моєї розповіді, багато учнів підійшло до мене зі словами — тренер, що потрібно зробити, щоб так поїхати. Я маю мету — поділитись з ними життєвим досвідом, якого не навчать в школі, на зрозумілому їм рівні. І на власному прикладі я показую, що це можна зробити».
Один з учасників групи — блогер-початківець — відзвітував про поїздку цікавими відеоматеріалами.
Переглянути фото
Фото надав Денис Павліченко.
